ВСЕУКРАЇНСЬКА АКЦІЯ “ГЕРОЙ - РЯТУВАЛЬНИК РОКУ”

  

 

Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи щорічно проводиться Всеукраїнська акція “Герой - рятувальник року”.

 Акція передбачає виявлення непересічних особистостей, які проявили мужність та героїзм під час рятування людей, майна, ліквідації пожежі, аварії, надзвичайної ситуації, стихійного лиха; донесення до широкого загалу фактів та обставин їх героїчних вчинків, визначення найкращих серед найкращих.

 Учасником Всеукраїнської акції “Герой-рятувальник року” може стати кожний громадянин, який під час надзвичайної ситуації проявив мужність і героїзм. Лауреати акції будуть нагороджені Міністром МНС України відзнакою “Герой-рятувальник року”. тел. 69-55-13

Email: cp@mns.rv.ua

 

НАГОРОДИ ЧЕКАЮТЬ НА РІВНЕНСЬКИХ ГЕРОЇВ

          Вагомою сторінкою в літопис служби цивільного захисту увійшла започаткована у березні 2003 року Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Всеукраїнська акція „Герой-рятувальник року”. Дана Акція має за мету привернення особливої уваги всіх верств населення України до громадян, які проявили мужність та героїзм під час рятування людей, майна, ліквідації пожежі, аварії, надзвичайної ситуації, стихійного лиха, донесення до широкого загалу фактів та обставин їх героїчних вчинків, а також виховання молоді на конкретних прикладах мужності наших співвітчизників. Рівненських рятівників знає вся Україна адже за час проведення акції наші земляки неодноразово визнавалися переможцями акції.

У 2003 році першу нагороду та цінний подарунок із рук Міністра МНС отримав лікар-акушер-гінеколог Демидівської центральної районної лікарні Сергій Бурець.

10 травня у райцентрі Демидівка Рівненської області близько 17-ї години чотирирічний Михайлик Коханюк, який бавився з друзями на території школи-ліцею, впав у відкрите пожежне водоймище. На щастя, саме тоді мимо проходив лікар акушер-гінеколог центральної райлікарні Сергій Бурець. Почувши від дітей страшну новину, він негайно кинувся до водойми. Перед його очима постала жахлива картина: у триметровій прірві з водою плавав малюк без жодних ознак життя. Щоб дістати Михайлика, потрібна була драбина. Разом із директором ліцею Миколою Рудковським Сергій Бурець знайшов драбину й спустився вниз. Коли дитину витягли на поверхню, вона перебувала у стані клінічної смерті. Лікар доклав усіх зусиль, щоб повернути хлопчика до життя. Надавши йому першу медичну допомогу, він добився того, що у потерпілого відновилися дихання та серцебиття. “Швидка” відвезла Михайлика в реанімацію, а потому – в обласну лікарню. За тиждень хлопчик одужав та повернувся до дому.

Отже, Сергія Бурця можна з повним правом назвати хрещеним батьком Михайлика Коханюка. У 1999 році він допоміг йому з’явитися на  світ, а через чотири роки удруге подарував життя. За ініціативи Міністерства МНС через рік у 2004 році пан Сергій, як переможець Всеукраїнської акції „Герой рятувальник року” прийняв участь в естафеті пронесення Афінського олімпійського вогню вулицями столиці.

  

 

У 2004 році переміг у Всеукраїнській акції „Герой-рятувальник року” досвідчений піротехнік Ігор Горбатюк.

    Вкрай напружиним видався травень 2004 року    для міської влади Ковеля та його мешканців. Причиною цього стала надзвичайна ситуація, адже 30-ти річний любитель підводного плавання Володимир Стремен виявив на дні річки Турія на глибині 6-ти метрів авіаційні бомби часів Другої Світової війни. Необхідність знешкодження небезпечної знахідки ні у кого не викликало сумніву, тому для рекогнасцеровки та прийняття рішення на місце події з Рівненщини прибула група піротехнічних робіт ВЧ Д-0080. Керівник групи заступник командира частини Ігор Горбатюк використовуючи водолазне обладнання здійснив огляд небезпечної знахідки виявивши, при цьому 6 бомб ФАБ-100 та одну ФАБ-250 загальною вагою 850 кілограм, остання була особливо небезпечною тому, що містила в собі 2 детонатора і мала механічні ушкодження. Піднімати таку бомбу, а тим більше її транспортувати, означало ризикувати власним життям. Підрахувавши вибухову силу авіабомб, комісія дійшла висновку, що здійснивши підрив на місці, майже напевне буде знищено залізничний міст, який знаходиться на відстані 20-ти метрів і будуть вражені помешкання жителів, адже радіус смертоносної дії тільки однієї з цих бомб досягає 1,5 кілометра. Виходячи з обстановки, майор Ігор Горбатюк запропонував здійснити підйом авіабомб, відтранспортувати їх в безпечне місце і там знешкодити. Отримавши необхідні інструкції та дозвіл від вищого керівництва МНС України, було розпочато підготовчі роботи для здійснення спецоперації, яка за словами місцевих жителів нагадувала підготовку до бойових дій. Необхідно було евакуювати понад 2,5 тисячі чоловік, адже в зону небезпеки потрапили школа, два ринки, три церкви, а також помешкання місцевих жителів. Технічні питання також потребували вирішення. Потрібно було викласти спецдорогу для перевозки, збудувати площадку для автокрана та стіну захисту для кранівника із сотень мішків з піском, також виготовити спеціальний піддон для підйому авіабомб із води. Найскладніше було віднайти досвідченого добровільця-кранівника, яким до речі виявився 65-ти річний Степан Устемчук, життя якого було застраховано на 100 тисяч гривень. 19 травня після ретельно здійснених підготовчих робіт настав „момент істини”. Віч-на-віч з авіабомбами залишилися рівненські офіцери піротехніки Ігор Горбатюк та Ярослав Киричок. Працювати прийшлося на 5-ти метровій глибині в умовах обмеженої видимості з величезним ризиком для життя. Через півгодини підводної роботи від напруги у Ярослава Киричка тимчасово пропав слух, а із носа та вуха пішла кров і він потребував медичної допомоги. Незважаючи на втрату напарника, Ігор Горбатюк продовжував виконувати свій обов’язок. За допомогою пожежного ствола він під водою підмивав грунт з-під авіабомб, а потім руками, проявляючи особливу обережність, пересував їх на спеціальний піддон, який згодом піднімав на поверхню кранівник. Діяти потрібно було оперативно, адже „вікно”, яке надала залізниця в русі потягів через міст в безпосередній близькості від місця події складало всього 4 години. В цей день вдалося витягти на поверхню та транспортувати до місця знешкодження лише дві бомби ФАБ-100. Наступного дня з 10 години ранку напружена робота не припинялася ні на хвилину. О 14 годині коли сама небезпечна і сама потужна ФАБ-250 була завантажена на спеціальний піротехнічний автомобіль, знесилений від максимально фізичного та психологічного напруження, Ігор Горбатюк приліг відпочити на землю. Через деякий час він відчув потужний вибух, від якого здригнулася земля – це його товариші піротехніки знешкодили останню смертельно небезпечну бомбу. „Завдання по знешкодженню 7-ми авіабомб виконано” – пролунала доповідь Міністру МНС України Григорію Реві, яку здійснив начальник управління МНС України в Волинській області. Унікальна в Україні за складністю та рівнем небезпеки подія набула свого логічного завершення. Від усього серця дякували нашим героям-рятівникам мешканці відселеного району м. Ковель  за можливість безпечно повернутися у свої домівки. За мужність, героїзм та високий професіоналізм Ігор Горбатюк удостоєний високої відзнаки – „Почесний громадянин міста Ковель”. За шестидесяти річну історію цього славетного міста такої честі були удостоєні тільки три громадянина, із них два героя-визволителя міста від німецько-фашистських загарбників та Міністр транспорту та зв’язку України Георгій Кірпа. Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій також гідно оцінило вчинок мужнього піротехніка, нагородивши його в день професійного свята 17 вересня  відзнакою „Герой-рятувальник року”.

 

У 2006 році перемогла у Всеукраїнській акції „Герой-рятувальник року” відважна жінка з міста Сарни Марія Познік.

12 січня 2006 року підвечір жителька райцентру Сарни Марія Познік стомлена прийшла з міста, де була по справах. Після вечері з рідними Марія Борисівна зібралася піти відпочивати. Але раптом жінка почула дивний запах з кухні, схожий на дим чи газ і серце жінки підказало, що щось негаразд. Ретельно оглядаючи кухню вона побачила, що з-під підлоги біля стіни за невеликою шафою просочується дим. Пані Марія збагнула, що цей дим виходить з оселі її сусідів (дерев’яний будинок був на дві квартири). Невагаючись Марія Борисівна побігла до сусідів. Із їхнього ганку назовні виходили густі клуби диму. Господарів дома не було. Однак, вхідні двері, на щастя, були незамкнені. Жінка не роздумуючи вбігла в наповнену димом оселю та стала звати дітей, бо знала, що їх аж троє. Та ніхто не обзивався. Жінку охопив страх. Як в задимленому приміщенні відшукати діточок? Однак вона не здавалася. Обійшовши всі кімнати вона нарешті натрапила на них. Всі троє сиділи мовчки на ліжку в середній кімнаті, ніби чекаючи своєї участі. Діти були як очманілі, на голос жінки не реагували, очевидно, що наковтались диму і їм було непереливки. Тоді пані Марія схопила двох хлопчиків – 3-х річного Артема  та двох річного Дениса, а потім і дівчинку Богдану 2001 р.н. в обійми й поспішила винести їх з димової пастки. Вже на подвір’ї дівчинка вислизнула з рук своєї рятувальниці на землю, бо несила було жінці тримати трьох малюків на руках. Тим часом, за викликом дочки Марії Борисівни вулицями Сарн на допомогу людям мчав черговий караул Сарненського райвідділу ГУ МНС. Діставшись місця пожежі, бійці Служби порятунку за лічені хвилини ліквідували загоряння, не давши полум’ю охопити дерев’яну будівлю. Лише після пожежі Марія Борисівна усвідомила все, що відбулося. Вогняна стихія, від якої вона врятувала маленьких діточок, могла знищити не лише сусідню оселю, але і весь житловий будинок, залишивши без даху над головою саму героїню, її дітей та чотирьох онуків. Вчинок мужньої жінки високо оцінили в МНС України та цілком справедливо в урочистій атмосфері нагородили відзнакою „Герой-рятувальник року” та цінним подарунком (кольоровим телевізором).

      

У 2007 році переміг у Всеукраїнській акції „Герой-рятувальник року” учень Устинської загальноосвітньої школи Корецького району Віктор Шилан.

Незвичнайна і водночас героїчна подія трапилася 15 березня 2007 року в Корецькому районі, що на Рівненщині. Восьмикласник врятував з водяного полону життя 40-річному Юрію, який вратив будь-яку надію на порятунок.  В той день все йшло як завжди, без проблем та негараздів. Доправивши людей на човні до місця призначення та зачекавши доки усі  опиняться на березі, чоловік самотужки взявся витягувати човен на суходіл. Проте підслизнувся та не втримавши рівноваги опинився у крижаній воді. Підхоплений стрімкою течією, потерпілий, тримаючись за човен, попрямував  вздовж берега. Понад п’ятсот метрів плив Юрій, холодна вода та мокрий одяг не давали жодної змоги вибратися зі скрутного становища. Ще й наче навмисно нікого не було поруч, щоб покликати на допомогу.  А сили все поступово покидали чоловіка, ще кілька хвилин такої „подорожі” могли коштувати Юрію життя. Невпинний потік води продовжував нести  майже бездиханне тіло по течії. В цей час, вздовж берега йшов односельчанин потерпілого, 13-ти річний Віктор  аби переконатися, що вода зійшла з підтопленого мосту і по ньому безпечно ходити до школи. Аж раптом хлопчина  помітив незвичну картину - чоловіка який плив поряд з човном. Юнак  почав кликати на допомогу односельців та його ніхто не чув, поряд нікого не було. У тій скрутній ситуації перед Віктором постав вибір, зробити нереальне та врятувати життя чи змиритися з обставинами не пропорційної фізичної сили.  Як згодом пригадає сам герой: -  “В той момент я думав, що не зможу його витягнути, проте десь всередині, сам про себе думав, що буде картати сумління за те, що не врятував”. І Віктор зробив надзусилля, по краю мосту, майже на колінах хлопець тягнув непритомне тіло чоловіка до берега. Опинившись у безпечному місці на суходолі, хлопець побіг до сусіда, кликати на поміч. Разом з односельцем вони віднесли чоловіка додому, де негайно розпочали приводити до тями. Юрія розтирали, поїли гарячим чаєм, зігрівали пляшками з окропом, проте усі заходи бажаного результату не давали, стан  був критичний. Тоді довелося звернутися до медиків, каретою швидкої допомоги потерпілого було доправлено до Корецької центральної лікарні. Діагноз, що поставили лікарі був невтішний – стан після утоплення, через, що чоловік опинився в реанімації. На думку фахівців, допомога була надана вчасно до хвилини. Тому порятунок, що здійснив Віктор, вважають справді подвигом. Не менш здивовані таким вчинком і рятувальники, зокрема, як зазначив заступник начальника Корецького райвідділу МНС Юрій Хіміч: - “Унікальність даного випадку полягає в тому, що він був здійснений учнем восьмого класу, людиною взагалі не причетною до Служби порятунку, а героїчність полягає в тому, що хлопчина не розгубився та допоміг, не зважаючи на підтоплений міст та велику течію”. Пишаються вчинком Віктора і односельці, адже врятовано життя голові родини, в якого також є свої діти, до речі майже однолітки нашого героя. Сім’я не залишилася без годувальника, а діти без батька.  Директор школи, де навчається підліток, охарактеризував його з позитивної сторони, як порядного та надійного товариша, який завжди прийде на допомогу. Віктор є сирота, його виховують дідусь та бабуся. За проявлений героїзм та відвагу при порятунку людини, восьмикласника Віктора Шилана, нагороджено правами начальника Головного управління МНС в Рівненській області генерал-майора служби цивільного захисту Миколи Костюка почесною грамотою та цінним подарунком у вигляді годинника, а від представників Корецького районного відділу освіти Віктор був удостоєний також почесною грамотою та грошовим подарунком. А МНС України в свою чергу нагородило сміливого юнака почесною відзнакою „Герой-рятувальник року”.

 

У 2008 році перемогла у Всеукраїнській акції „Герой-рятувальник року” медсестра з смт. Квасилів Галина Кондрашова.

Вночі 02 квітня 2008 року під час пожежі в одноповерховому житловому будинку в м. Здолбунів по вулиці Д. Галицького, 49, Кондрашова Г.І. ризикуючи власним життям врятувала із палаючої оселі трьох людей. Близько 01-ї години ночі Галина Кондрашова, яка перебувала у подруги в гостях, почула у сусідньому будинку незрозумілий шум. Вийшовши на двір, вона побачила, що в оселі сусідів сталася пожежа. Від людей Галина дізналася, що в будинку повинні бути господарі. Жоден з очевидців не насмілювався прийти людям на допомогу, всі чекали на приїзд професійних рятувальників. Тоді, Кондрашова вилила на себе відро води та не вагаючись, кинулася в палаючий будинок рятувати погорільців. За кілька хвилин на місце пожежі прибув черговий караул Здолбунівського райвідділу МНС, проте мужня медсестра вже встигла витягти через вікно із задимленої кімнати літнє подружжя пенсіонерів та їх 35-ти річну доньку. Цей героїчний вчинок дорого коштував молодій жінці – в безсвідомому стані із сильним отруєнням продуктами горіння Галина була доставлена на кареті швидкої в районну лікарню. На щастя, завдяки вчасній допомозі медиків життя героїні було врятовано. За героїзм та мужність під час порятунку людей на пожежі Галина Кондрашова була нагороджена Президентом України медаллю „За врятоване життя”, відзнакою МНС України „Герой-рятувальник року”, почесною грамотою міністерства охорони здоров’я, грамотою та цінним подарунком ГУ МНС у Рівненській області, дипломом незалежної медіа-профспілки ГО „Об’єднань агентство „Рівнеінформ” як переможець IVобласного конкурсу журналістського визнання „Журналістська популярність” та переможець конкурсу в номінації „Герой нашого часу” тощо.  

Своїми героїчними вчинками Рівненські рятувальники із року в рік множать славні традиції МНС України. 

Отже, шановні громадяни. Головне управління МНС у Рівненській області звертається до всіх небайдужих людей з проханням – якщо ви стали свідком героїчного вчинку і вам відомі обставини даної події, повідомте про це в місцевий міськрайвідділ МНС. Запам’ятайте, що учасником Всеукраїнської акції “Герой - рятувальник року” може стати кожний громадянин, який під час надзвичайної ситуації проявив мужність і героїзм. По завершенню Акції Міністерством з надзвичайних ситуацій серед учасників будуть визначені переможці – лауреати Всеукраїнської акції „Герой – рятувальник року”, які в урочистій обстановці будуть нагороджені Міністром МНС України.

 

 

 

 

                                                         ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ МНС УКРАЇНИ В РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ                                                                                                                                                           

Програма урядуДокументи Абітуріентам Навчальні заклади Історична довідка Азбука безпеки фотоархів

 

 

Головна ЦП інформує "Герой року" Керівництво Про управління Обласні підрозділи Районні підрозділи Статистика Оперативні дані

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                     

 

                     

                   

                                        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                             банери ru.